Реальність наче сон... збентежена сутність буття... вщент розтрощена мрія... песимістичний сон... непробитися промінцям сонця... серце дуже жорстке і водночас вражене несамовитим болем... Чому?... Тому що таке життя... Таке, яким я його собі уявляю...
Боротьба розуму і серця - скінчилася хаосом думок і спостошуючою байдужістю... хочу втікти... чим подальше... наївна... немає такого місця у світі де можна сховатися від самої себе... майже нічого не хочу... лише одного: - сховатися в міцну фортецю, де мені буде затишно і спокійно... а це тільки в Його долонях, під захистом Його міцної руки... В тіні Його крил...
Осяй мене Своїм теплом,
Зігрій від люті зла,
І дай забути те життя,
яким жила сама.
Нехай, від погляду Твого зчезає темрява і морок, а від ніжності Твоєї тане крига пустоти. Розплав моє серце, як золото, очисти від негоди дня. Дай зрозуміти той шлях, яким мене ведеш Ти. Своїм мовчанням розкажи... І в втратах дай знайти Тебе. І вихід намалюй на холодних стінах реальності, щоб знову посмішка моя радувала Твоє серце. Проклади дорогу, там де її немає, як колись солодко мені обіцяв. Я Тобі віддаюся, бо сил моїх вже не вистачає. Врятуй мене від пагуби власних думок! Просвіти мене вічністю Твоєї мрії, і дай забути нестримне почуття, і віднайтися в Тобі...
В промінцях Твоєї надії,
Розправити крила - летіти до Тебе...
І більше нічого вже майже не треба!
Хотіти не в силах...Взлетіти без крил...
Лиш поглядом в душу, - проник дотик Твій...
Чекання зломило мою ніжну душу,
А Ти надихнув мене знову летіти.
Із попелу знову на Крилах підняв...
В Тобі відновилися мої сили,
Й надія палає супроти вітрам!
Вірю...
Кондратенко Светлана,
Украина, Белая Церковь
Красное на сером...цвета расстрелянного неба и крови... боли, любви, мечты и всего красного, что течет во мне... изнанки, самой обнаженный из внутренностей... к такой себе я не позволяю прикасаться никому, кроме Иисуса, Он меня видел, принял, полюбил. И теперь мое серце бьется в ритм с Его призванием, Словом, Голосом, Сердцем, Мечтой... Он - моя жизнь, и моя любовь без меры... И теперь я углубляюсь в Его вечность... e-mail автора:KS_Logos@ukr.net
Прочитано 5321 раз. Голосов 3. Средняя оценка: 3,67
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Острие ножа - Олег Хуснутдинов "Испытывайте себя, испытывайте того, кто в вас". Не слабейте перед трудностями, разрушайте свои информационные блоки памяти, мешающие жить и воспринимать все в светлых тонах радости. Откройте свою душу и послушайте! Впустите в нее Любовь! Не бойтесь! Окружите себя Светом Любви и убегут от вас! Благословений Господних!
Публицистика : пропасть - Fylhbfyjd Gfdtk С Александром я познакомился ,кажется зимой на одном из православных форумов.Как обычно,я закрывал ящик.А как заново открыл ОЧЕНЬ захотелось сделать приятное этому человеку. Надеюсь не обидел.Послал,вложив вот это :
Готово! Примите сей скромный труд. Простите, что затянул. Надеюсь, слова сего опуса ничем вас не обидели и не задели. Через пару минут адрес этого ящика будет ликвидирован. Нужно будет – придумаете как связаться.
Итак, оформите и перешлите в литстудию «Белкин». Сообщите им, что мне в сети нет опять. Вымотали меня, если честно, последние три года, а последняя история и просто добила. Ладно, сами все знаете. Адреса давал, которых нет - найдете. Можете, кстати, и не «Кружева» послать, и за одно и словечко обо мне замолвите и моих пропавших рукописях.
И, простите за наглость, просьба о скачке и пересылке ее Белкину остается – обратиться больше признаюсь и не к кому. Можете эту просьбу как и исповедь разместить на своём портале, вдруг кто и аукнется.
Всё. Возможно, прощайте! Удачи!
«Форест Гамп»
PS: Признаюсь, было интересно и приятно с Вами работать, чем с т.н. «друзьями»-земляками: не было необходимости бесконечно бегать, звонить, объяснять, выслушивать ахинею…
